Три з половиною роки реформи фінансового сектору – яким є результат?

Підписана у березні 2014 року та затверджена в 2017 році, Угода про асоціацію України з Європейським Союзом відкрила новий етап у співпраці України та ЄС та стала поштовхом до проведення суттєвих реформ як у політичній, так і у економічній сферах. У лютому 2015 року Національна рада реформ визначила 18 пріоритетних напрямків реформ, серед яких був передбачений і комплекс заходів з реформування фінансового сектору України і вже у травні цього ж року схвалила Комплексну програму розвитку фінансового сектора до 2020 року. Саме ця програма стала дорожньою картою для реформи фінансового сектора, головна мета якої - розбудова в Україні повноцінного, дієвого та ефективного фінансового ринку, збалансування всіх його сегментів, розбудова інфраструктури та зміцнення стійкості до загроз.

Заходи Комплексної програми здійснюються за трьома ключовими напрямками:

• забезпечення фінансової стабільності та динамічного розвитку фінансового сектору;
• розбудова інституційної спроможності регуляторів фінансового ринку
• захист прав споживачів та інвесторів фінансового сектору.

Реалізація заходів програми відбувається у три етапи:

  • вирішення проблем минулого та очищення фінансового сектору (2014 – 2016 рр.);
  • закладення фундаменту для розвитку системи (2015 – 2017 рр.);
  • реалізація заходів щодо самого розвитку (2017 – 2020 рр.).
     

Тож, головним завданням реформування фінансової системи, виходячи з поточних реалій, є відновлення довіри до банківської системи, запуск кредитування, посилення захисту прав споживачів фінансових послуг та ін.

Що ж дійсно було зроблено за два с половиною роки реформ та чи йдемо ми згідно затверджених строків виконання етапів програми? Одними з найбільших здобутків реформи за 2014-2016 роки є очищення банківського сектору, значне підвищення прозорості банківської системи, успішне впровадження інфляційного таргетування, створення та функціонування Ради фінансової стабільності, упровадження міжнародних стандартів фінансової звітності тощо. Серед найменш успішних проектів поки залишаються забезпечення прав кредиторів, вирішення питання проблемної заборгованості та реалізація проекту з перерозподілу функцій Нацкомфінпослуг.

Багато заходів I етапу вже виконано, а реалізація II стадії поки має перешкоди. Вузьким місцем реформи залишається проходження поданих законопроектів у парламенті. На сьогодні у Верховній Раді перебувають більше, ніж 30 законопроектів, деякі з них вже більше року очікують на розгляд. Звісно, що під час розроблення програми такі затримки ніхто не передбачав.

У розклад пленарного засідання Верховної Ради цього сесійного тижня у включені наступні законопроекти з фінансової реформи:

  • №7114-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України та вдосконалення процесів управління кредитними ризиками банків» - про створення ефективної системи обміну інформацією, яка необхідна під час здійснення кредитування. Саме така система потрібна для здійснення ефективного банківського регулювання та нагляду, а також для належної оцінки банками ризиків під час здійснення кредитування та зниження частки проблемних кредитів.;
  • №7055 – «Про ринки капіталу та регульовані ринки”, який сприятиме створенню умов для прозорого ціноутворення, впровадження фінансових інструментів хеджування ризиків на валютному та товарному ринках, введення чітких правил роботи та механізмів захисту прав інвесторів, що дасть нам сукупно зменшення ризиків стабільності фінансової системи і сприятиме зростанню ВВП додатково до 2% щорічно. Даний законопроект створює основу для повного перезавантаження національного фондового ринку. Між іншим, Рада з фінансової стабільності вже підтримала його.
  • № 6027-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», яким передбачено вдосконалення та посилення захисту прав кредиторів і створення більш прозорих та простих умов для банківських установ під час кредитування.

 

Олена Коробкова, виконавчий директор Незалежної асоціації банків України:

«Історія законопроекту 6027-д тривала і суперечлива. Це вже третя спроба внесення законодавчих змін. Попередні законопроекти № 2286а, № 4529 успішно "поховані" - для їхнього схвалення не вистачало кількох голосів. Законопроект 6027-д уже майже рік «висить» у Парламенті без руху, хоча він підтриманий профільним Комітетом ВРУ, міністерствами, Нацбанком та міжнародними інституціями. Його ухвалення дало б змогу зробити інститут поруки ефективним, врегулювати питання стягнення боргу під час спадкування та вдосконалити позасудові інструменти..."

 

Минулого тижня дані законопроекти також підтримав і Кабінет Міністрів України та закликав ухвалити запропоновані зміни, зважаючи на їх значущість для фінансової стабільності.

Слід зазначити, що хід реформи фінансового сектору прискіпливо оцінює МВФ. Тож, подальша успішна реалізації Комплексної програми потребує не тільки щоденної роботи учасників фінансового ринку, але й участі Верховної Ради України у процесі реформ і перш за все – у якості і підтримки або надання рекомендацій щодо запропонованих змін.Адже зазначені законопроекти нададуть захист прав бізнесу, дерегуляцію та поліпшення бізнес-клімату, полегшення доступу до фінансування, прозорий доступ до державних ресурсів та заохочення інновацій, що вцілому сприятиме розвитку економіки.

 

Марія Репко, заступниця виконавчого директора Центру економічної стратегії:

Виконання «Програми 2020», що має на меті створення надійної, сучасної фінансової системи, інтегрованої у світові ринки, дозволило би Україні стати частиною глобальної економіки  - у безпечний спосіб, на умовах рівного партнерства, із позитивним результатом, який відчули би на собі і бізнес, і громадяни, і держава. Натомість у Верховній Раді спроби провести ефективні «фінансові дні» раз від разу провалюються.

Якщо уряд та депутати хочуть зниження процентних ставок та доступних кредитів для бізнесу – їм слід замислитися над зниженням системних ризиків та шаленими темпами почати працювати над захистом прав кредиторів, замість намагатися тиснути на НБУ в умовах інфляційних ризиків чи винаходити креативні моделі підтримки кредитування вибраних галузей. Зниження ризиків для банків у правовій площині потенційно знизить ставки на кілька процентних пунктів та сприятиме зростанню кредитування і, відповідно, економічному зростанню.