2015-й став роком утворення законодавчої та інституціональної інфраструктури у сфері запобігання та протидії корупції.

2015-й став роком утворення законодавчої та інституціональної інфраструктури у сфері запобігання та протидії корупції.

Редактор: 
-
Проект “Реформатори”

27 січня 2016 року опубліковано Індекс сприйняття корупції (Corruption Perception Index - CPI) за 2015 рік. Індекс розраховується поважною міжнародною організацією Transparency International та є наймасштабнішим композитним індексом у сфері вимірювання сприйняття поширеності корупції у публічному секторі різних країн світу.

За підсумками CPI 2015 Україна продемонструвала незначну позитивну динаміку у порівнянні із минулим роком, отримавши 27 балів (26 – торік) із 100 можливих та піднявшись на 12 позицій (на 130 місце) у глобальному рейтингу 167 країн світу.

Безумовно, такий результат не можна вважати задовільним для України, особливо беручи до уваги, що подолання корупції опинилось на пріоритетному місці на порядку денному усіх політичних партій після перемоги Революції Гідності. Але якщо зануритись трохи глибше у методологію розрахунку Індексу, можна зробити висновок, що країна навряд чи могла суттєво покращити свої позиції в Індексі 2015 року. По-перше, методологія розрахунку CPI передбачає використання окремих показників інших індексів, які переважно розраховуються на базі даних якщо не 2014 року, то початку 2015-го. По-друге, Індекс вимірює “сприйняття корупції”, що само по собі є об’єктом тривалого часового інтервалу, протягом якого відбуваються якісні зміни, у тому числі і у свідомості суспільства.

Відповідно до логічної моделі (паспорта) антикорупційної реформи, яку було сформовано зусиллями Цільової команди реформи на базі Міністерства юстиції України із урахуванням інших експертних думок, кінцевою метою реалізації антикорупційної реформи через 5-7 років є зниження рівня корупції до такого, який би не створював ризиків для національної безпеки та не заважав сталому розвитку економіки. Мета досить проста за формулюванням та зрозуміла, але щоб її досягти, необхідно реалізувати цілу низку проміжних стратегічних та операційних цілей та виконати велику кількість конкретних завдань.

Зокрема, стратегічні цілі поділені на три, а саме: 1) забезпечення прозорості та підзвітності з метою усунення або мінімізації корупційних ризиків; 2) забезпечення невідворотності відповідальності за корупційні правопорушення; 3) виховання “нульової толерантності” до корупції у суспільстві.

Якщо проаналізувати досягнення 2015-го року, то безумовно, порівняно більшого прогресу було досягнуто у рамках реалізації другої стратегічної цілі, а саме у сфері розслідування і санкцій. Але якщо подивитись більш детально, цей прогрес стосується лише формування відповідних державних інституцій, які мають через виконання своїх функцій забезпечити невідворотність покарання за корупцію. Мова йде про Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП), які лише у грудні 2015 року розпочали свою роботу та ще не встигли продемонструвати свою ефективність у розслідуванні корупційних справ та притягненні корупціонерів до відповідальності.

Успішним прикладом виконання завдань в рамках запровадження практики розслідувань та санкцій є створення Ради бізнес-омбудсмена в Україні. Рада розпочала свою роботу лише в травні 2015 року, але за 8 місяців зарекомендувала себе як проактивний та ефективний захисник прав бізнесу, зокрема у випадках застосування корупційних практик з боку окремих органів влади.

Решта необхідних інституцій поки що знайшли своє відображення лише у прийнятих законах – мова йде про агенцію із розшуку та повернення вкрадених активів та Державне бюро розслідувань (ДБР).

Одним із явно недопрацьованих завдань минулого року є відсутність практичної імплементації прийнятого законодавства щодо застосування до юридичних осіб кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення. Така практика поширена та вже давно ефективно застосовується у США, Великій Британії та інших розвинених країнах світу, що забезпечує їм додаткові надходження до бюджету та суттєво зменшує схильність великого бізнесу до участі у корупційних схемах в публічному секторі.

У сфері забезпечення прозорості та підзвітності (превенції корупції) більшість завершених ініціатив поки, що стосуються прийнятих нормативно-правових актів, серед яких найважливішими є закони, які запроваджують практику доступу до суспільно-важливої інформації у форматі “відкритих даних”, зокрема відкриття реєстрів прав власності на нерухоме та рухоме майно, державне фінансування політичних партій, систему електронного декларування для публічних службовців. Але у той же час жоден з перелічених законів з різних причин ще в повній мірі не імплементовано на практиці.

Головний превентивний антикорупційний орган України – Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК) – знаходиться на стадії відбору керівництва. До початку функціонування НАЗК не зможуть повноцінно запрацювати відразу декілька важливих систем, у тому числі електронного декларування, фінансування політичних партій та дотримання принципів етичної поведінки та доброчесності на публічній службі.

Найбільші “прогалини” Україна має у реалізації третьої стратегічної цілі реформи – вихованні так званої “нульової толерантності” до корупції у суспільстві. А це як раз та складова реформи, прогрес по якій найбільшим чином впливатиме на результати України в Індексі сприйняття корупції.

По-перше, комунікації в рамках реалізації реформи із запобігання та протидії корупції мають бути комплексними, послідовними та об’єктивними. Поряд із заслуженою критикою суспільство має також отримувати просту і зрозумілу інформацію щодо планів реформи, виконання окремих завдань, досягнення навіть малих успіхів (quick wins). До того ж, необхідно підвищувати “антикорупційну грамотність” суспільства, зокрема щодо проявів корупції, її негативних наслідків та неминучої відповідальності, а також засобів запобігання та протидії на рівні окремого бізнесу, громадянина та навіть чиновника.

По-друге, недостатньо уваги приділяється заходам, спрямованим на зміну моделі поведінки на таку, яка виключає будь-яку причетність до корупційних дій. Зокрема, в українських навчальних закладах досі не розповсюджена практика викладання базової антикорупційної грамотності, яка б ще на етапі формування особистості дозволила виховувати у молоді неприйнятність корупції як такої.

По-третє, на сьогодні найбільш проактивні та доброчесні громадяни, бізнесмени, чиновники не можуть бути впевненими у належному рівні захисту з боку держави у випадках повідомлення про корупцію або викриття корупційних схем.

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити висновок, що 2015 рік був по суті роком утворення досить потужної законодавчої та інституціональної інфраструктури у сфері запобігання та протидії корупції – багато важливих законів було прийнято, розпочато формування спеціалізованих антикорупційних інституцій. Але ці процеси незначною мірою впливають на сприйняття рівня корупції у суспільстві, оскільки ще не забезпечують якісних змін у житті окремого громадянина або бізнесмена/інвестора. Отже, 2016 рік має стати роком, коли закони та інституції запрацюють ефективно та продемонструють реальні результати, які будуть помічені та усвідомлені суспільством, - і тоді роки через два Україну чекатиме впевнене та заслужене просування вгору в Індексі сприйняття корупції, а також інших важливих міжнародних індексах, оскільки корупція на разі негативно впливає на практично усі соціально-економічні процеси в державі.

Паспорт реформи у форматі pdf: укр, eng

Читати також
Маркович Галина Богданівна - координатор напрямку місцеві бюджети Проектного офісу секторальної децентралізації
19 Грудень 2016
Коментарі (0)